Антон Цайлінґер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антон Цайлінґер
Anton Zeilinger
Народився20 травня 1945(1945-05-20) (79 років)
Рід-ім-Іннкрайс, Верхня Австрія, Австрія[1]
КраїнаАвстрія Австрія
Діяльністьфізик, квантовий фізик, викладач університету, письменник-документаліст
Alma materВіденський університет
Галузьфізика
ЗакладВіденський університет
Науковий керівникГельмут Раухd
Аспіранти, докторантиPan Jianweid
Christoph Simond
ЧленствоЛеопольдина
Австрійська академія наук
Французька академія наук
BBAW
Європейська академія наук і мистецтв
Національна академія наук США
Сербська академія наук і мистецтв
Європейська академія[2]
KaV Marco-Danubia Wiend
The Learned Society of Slovakiad[3]
Відомий завдяки:Квантова телепортація
Експериментальна перевірка нерівностей Белла
Стан Ґрінбергера — Хорна — Цайлінґера
Нагороди
Великий золотий почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»‎ Великий офіцерський хрест Ордену «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» Австрійський почесний знак «За науку й мистецтво»

Золотий знак «За заслуги перед містом Віднем»d

 Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки

Медаль Ісаака Ньютона (2008)

King Faisal International Prize in Scienced (2005)

медаль Вільгельма Екснера (2005)

премія Вольфа з фізики (2010)

почесний доктор Гумбольдського університету в Берлініd (2005)

Lorenz Oken Medald (2004)

Wolfgang Paul Lectured (2007)

Honorary doctor of the University of Gdańskd

член Американського фізичного товариства[d]

Наукова премія міста Віденьd (2000)

Urania Medald (2013)

Kardinal-Innitzer-Preisd

 Нобелівська премія з фізики

Почесний доктор Інсбруцького університетуd (2022)

 Золота медаль імені В. І. Вернадського Національної академії наук України

Thomson Reuters Citation Laureates (2011)

Johannes Kepler Awardd

член Американської асоціації сприяння розвитку наукиd (2012)

почесний громадянин Відняd (2024)

Особ. сторінкаoeaw.ac.at/m/zeilinger-anton
CMNS: Антон Цайлінґер у Вікісховищі

Антон Цайлінґер (нар. 20 травня 1945, Рід-ім-Іннкрайс, Австрія) — австрійський квантовий фізик, дослідник фундаментальних аспектів та застосувань квантової телепортації. Професор Віденського університету. Отримав одну третину Нобелівської премії з фізики 2022 року разом з Аленом Аспе та Джоном Клаузером «за експерименти із заплутаними фотонами, встановлення порушення нерівностей Белла та новаторство квантової інформаційної науки».[4]

Біографія

[ред. | ред. код]

Навчався у Віденському університеті, у якому також здобув докторський ступінь під науковим керівництвом Гельмута Рауха. В 1979 габілітувався в Технічному університеті Відня. Займав тимчасові наукові посади в Массачусетському технологічному інституті, Гумбольдтському університеті Берліна, Оксфордському університеті та Колеж де Франс.

1990 року став ординарним професором Інсбрукського університету і головою Інституту експериментальної фізики. Від 1999 призначений професором Віденського університету, де був також деканом фізичного факультету від 2006 до 2009.

Член Австрійської академії наук, а від 1 липня 2013 року її президент.

Наукова робота

[ред. | ред. код]

Антон Цайлінґер відомий передовсім своїми експериментами з квантової телепортації. Займається також застосуваннями квантової фізики, зокрема квантовою інформацією.

Початково Цайлінґер займався нейтронною інтерферометрією. Йому вдався експериментальний доказ зміни знаку частинки зі спіном 1/2. Цей ефект важливий для багатьох протоколів квантової інформації. Антон Цейлінґер продемонстрував квантовомеханічну інтерференцію на великих молекулах фулерену.

Визнання

[ред. | ред. код]

Астероїд 48481 названий на честь Цайлінґера.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #124557414 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Zeilinger_Anton
  3. ↑ Prof. Dr. Anton Zeilinger
  4. ↑ Прес-реліз: Нобелівська премія з фізики 2022
  5. ↑ Mitgliederverzeichnis. Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
  6. ↑ Deutsche Akademie der Naturforscher Leopoldina wählt 21 neue Mitglieder - Neuwahlen 1. Halbjahr 2005 (14.04.2005). Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
  7. ↑ Троє іноземних вчених з двадцяти претендентів стали членами НАН Білорусі. Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
  8. ↑ Zeilinger Anton | TWAS. Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
  9. ↑ Постанова Президії РАН «Про розгляд питання про присудження наукового ступеня доктора honoris causa іноземному вченому Антонові Цайлінгер (Австрія) (представлення Відділення фізичних наук)». ras.ru. 14 червня 2016. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 2016-6-18.
  10. ↑ Президія НАН України присудила нагороди, премії та грамоти кращим науковцям. www.nas.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 28 травня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антон_Цайлінґер&oldid=41380709